Мені дуже рідко, ну дуже-дуже рідко сняться реалістичні сни, ті після яких ще довго не можеш згадати де ти і як тебе звати…Перший сон про війну мені наснився у 2021. Це було жахіття. Ми йшли по вулиці і зненацька почали летіти самольоти і з них стрибати солдати з автоматами в руках. Їх було багато, як чорний сніг, як попіл від вулкану… Ми впали на землю і стали перекочуватися до будинків а потім побігли кудись… і я прокинулась.
Цей животний жах війни я ще довго не могла втомувати. Виявляється сни про війну наснились в той самий період ще і моїм дітям і також реалістичні.
Сьогодні мені наснився ще один сон. Ми грали з дітьми в м’яча и тут всі стали кричати повітряна тривога але ніхто не хотів нікуди йди. Але я побачила краєм ока щось в небі. І ми побігли. Жахливо те, що в цей момент ти НЕЗНАЄШ куди бігти!!! Тобі треба спасати дітей, а ти не знаєш як, чи буде вірним твоє направлення, чи не в пастку ви бежете?
Ми побігли до школи і там кинулися хто куди. Коли бігли в небі почали з‘являтися різні маленькі літаки і згодом я побачила дуже великий літак з триколором, таких великий що закривав небо і він ішов на посадку в двір цієї школи. Я с дівчинкою сховалася за углом і стою не дихаю. Але якісь чоловік ішов до нас. Він пройшов нас не побачивши в іншу калітку і пішов на третій поверх. З другого нам почала казати жінка, чомусь на польскому, щоб ми йшли до неї і потім тунелем тікали далі.
Дівчинка не хотіла йти без мене але я обіцяла, що піду одразу за нею. Вона пішла перша а коли я почала перелазити паркан мене побачили. Я встигла забратися але не встигла зачинити за собою двері. Почала бігти і знову не знаю куди. А тут ще діти повибігали і ми разом. Я хочу вже закрити ще одні двері, а діти все біжать і я не знаю що мені робити бо якщо я закрию зараз то хоть тих збережу що є, а якщо ні то нікого. Але я дочекалася всіх і кричу: «Двері! Двері зачиняй»… прикинулась, але ще чекала що повернусь і зачиню ці кляті двері.
Цей жах, животний жах смерті. Він страшний, він як інша людина в тобі яка живе і ти про це нічого не знаєш.
Коли мені наснився перший сон я все гадала чому він мені наснився. Бо жах від нього ще довго стояв в моєму серці.
Сьогоднішній сон я розумію чому наснився, але невже мені треба бути до цього готовій???? Який це все жах. Який жах тих людей які це переживають в окупаційних містах…
Люди, ми повинні бути разом, ми повинні бути людьми до останнього, допомагаймо чим можемо і кому зможемо поруч з вами чи далеко!
Благаю вас. Ми спробуємо пережити війну, але найголовніше щоб ми не пережили ЛЮДЯНІСТЬ. Люблю вас!
English
Русский